Іржі Стейскал в Львові

9 листопада 2015 року в Палаці мистецтв показали документальний фільм «Яма» (Чехія, 2015) та поспілкувались з його режисером Їржі Стейскалом. Ця подія стала заключною в рамках Мандрівного міжнародного фестивалю кіно про права людини Docudays UA в Палаці мистецтв.

"Завдання кожного режисера — бути відкритим до своїх героїв, і тоді вони будуть відкриті до вас.

Мій улюблений метод кінематографу — спостерігання, коли ти не підштовхуєш людей і не кажеш, що їм робити. Але це дуже важко робити, тобі потрібно знайти історію і вірити, що з цією історією щось станеться. Тому в Чехії більш популярне кіно, коли режисери просять сказати своїх героїв певні речі. Часто мене переконують, що навіть якщо в документальному фільмі люди кажуть речі, які їх просять сказати, все одно це є речі, які би вони могли сказати, але мені це не подобається. І де проходить межа між ігровим і неігровим кіно, це хороше запитання. Можливо, саме глядачі є лакмусовим папірцем: чи ви все ще вірите в те, що бачите.

Я б не хотів би знімати фільми занадто політизовані, фільми, які б показували історію зовсім не так, як вона відбувалась. І з цим пов’язано те, чому в «Ямі» немає іншої сторони медалі, чому не показані, наприклад, будівельної компанії. І мені здається, це нормально, бо інакше це був би скорше журналізм, це не буде фільм, бо фільм — це чиясь історія. І щоби показати об’єктивно процес, треба було б зробити не одну історію, а багато.

У Франції, в Німеччині, всюди, де я був з цим фільмом, люди кажуть, що є подібні історії. Але чим відрізняється пострадянський простір від заходу, це те, що на заході люди цілком не можуть зрозуміти ситуацію, тому що вони не знають, що таке приватизація. В інших країнах люди більше розуміють історію сім’ї. Єдиний показ, де люди боялися, це був показ для українців, які живуть в Чехії, вони мені казали, що я не можу показувати цей фільм десь в Європі, тому що європейці подумають, що всі українці живуть так.

Відео палаючого будинку зняте сусідами, це півгодинне відео, під час якого видно, що вони п’ють, палять, сміються, і навіть не додумались піти вниз допомогти. Вони це виклали на Youtube і потім я запитав, чи можна використати це в фільмі" - розповів Їржі.

ГЛЯДАЧКИ:

«З моїх юнацьких спогадів, це була справжня пригода – піти гуляти туди. І ще там є річка, і навесні ці райони постійно затоплювались. Для підлітків навколо новобудов не так багато пригод можна знайти, хіба що піти на будівництво погратися, так само можна було піти туди в яму.» Глядачка 1

«У меня было впечатление сначала, что этот фильм о городских сумасшедших, абсолютно нестандартное поведение, какая-то странная семья. А потом в процессе эволюции фильма я поняла, что это люди очень сильного духа, как минимум. Но осталась часть людей за кадром, мы не говорим о детях: одна девочка уходит из семьи, выпадает из контекста, парня вообще не снимают, он старается изолироваться, ещё одна дочка со своей семьёй создают другой быт и представляют альтернативу тому укладу, в котором живёт Наташа.» Глядачка 2

"Дуже цікавий фільм з багатьох точок зору. Спочатку ти дивишся і не знаєш, як ставитись до всього побаченого, в голові постійно йде суперечка «за» та «проти» рішення головних героїв лишитися жити в «ямі». Але згодом ти настільки проймаєшся, що навіть приймаєш речі, які тобі не дуже зрозумілі (життя з колишнім чоловіком на одній території, наприклад).

Десь після третини фільму, коли стало зрозумілим, в чому суть історії, я почала думати, що ж ще можна показувати цілу годину) І тут якраз почала розгортатися «релігійна» лінія сюжету. Це було дуже цікаво, адже ніби ввело нову площину подій і в моїх очах навіть якось підняло головних героїв з рівня чисто побутових проблем на рівень фактично пошуків сенсу життя.

Так само було цікавим те, що фільм знімався кілька років і в мене виникло питання, чи часом режисер не чекає підсвідомо або свідомо якогось фіналу, розв’язання конфлікту. Але як бачимо в кінці, щось змінюється, а щось лишається незмінним і мабуть це теж треба прийняти як даність.

Окреме дякую режисерові за те, що не ввів тему Майдану у фільм – іноді мені здається, що цими подіями аж надто спекулюють, тож це могло зменшити мою особисту оцінку цієї, направду, досить цікавої роботи."
Глядачка 3

Підготувала: Анна Шибирин (модераторка Docudays Ua в Палацы Мистецтв)

Ще фото тут: https://www.facebook.com/media/set/…