Анатолій Рекун: Про формування думки та земельну реформу

Побачив сьогодні по місцевому телеканалу як молода журналістка запитувала у громадян міста "Чи хочуть вони щоб українська земля продавалася?". Всі відповіді були однакові -"Звичано ні". Що не так? В Україні 7 млн. громадян (переважно селяни) мають паї і не можуть ними розпоряджатися, хоча за Конституцією вони це право мають. В той же час журналістка запитувала у місцян, які швидше за все, своїх паїв не мають.

Щодо самого формулювання питання про продаж. Якби журналістка задала тим же самим громадянам таке питання: "Чи хочуть вони, щоб українська земля продовжувала розкрадатися за тіньовими схемами при існуванні мораторію на її продаж?". Думаю, що всі громадяни також відповіли б їй: "Ні". Кому вигідний мораторій - лише великим землекористувачам. Якраз вчора мене запитала одна переселенка, яка отримала в спадок пай від свого дідуся і заплатила за його оформлення чималу суму, бо є непрямим родичем: "Чи є у неї перспективи найближчим часом продати цю землю, бо обробляти вона її не планує і хоче купити собі хоч якесь житло?". Можливо таких людей і небагато, але їхню думку також слід враховувати. Відомо, що свої паї бажають продати близько 25-30% власників (переважко це люди похилого віку - це близько 1,7-2 млн. громадян України) і у них вибір стоїть так "Залишитися зі своєю землею, але без ліків, із злиденним життям і близькою перспективою швидко померти, чи продати свою землю і продовжити собі роки життя. Якщо це питання винесуть на референдум - відповідь буде "Ні. продажу". Отже, тим хто має свої паї і хоче їх продати - не сподівайтесь, за вас місцяни, ну і значна кількість народних депутатів вже давно все вирішила-"Можете собі спокійно помирати, але землю свою продати ви не зможете". Якщо наша держава не на словах, а на ділі піклується про своїх громадян і не бажає спекуляцій при впровадженні ринку землі, то нехай хоч сама почне викупати землю у тих громадян, які дійсно хочуть її продати.