Хочеться помилитися, але останні зміни в структурі виконавчої влади наштовхують на такі невеселі думки.
Сам туризм є міжгалузевим за своєю суттю, оскільки це і економіка, і культура, і освіта, і здоров'я, і медицина, і спорт, і імідж, і т.п. Скоро вже тридцять років, як туризм поневіряється і перепідпорядковується з приходом кожної нової влади.
Ще гірше з нішевими напрямкам в туризмі, успіх яких залежить від успіху одразу декількох міністерств. Наприклад, екологічний туризм. Це що, екологія чи туризм?
Ще декілька років тому у великій когорті працівників туристичної сфери ми добивалися, щоб на туризм подиилися нарешті, як на економіку. Туризм виріс у окремий департамент при Мінекономіки.
А оскільки екотуризм - це насамперед природні території, природно-заповіднго фонду, то це і прерогатива Мінекології. Ми кілька років вибудовували комунікацію між Департаментом туризму Мінекономіки та Департаментом заповідної справи Мінприрроди, у нас вже навіть з'явилися непогані спільні напрацювання, які варто було б розвивати далі, так тепер виглядає, що вся ця "конструкція" просто розсипається.
Міністерство культури, молоді та спорту та Міністерство енергетики та захисту довкілля України - мені поки не зрозуміло де тут туризм. А де тут екологічний туризм - тим більше. Звісно, я тут говорю про рівень держави, а не регіонів. Хоча повноцінний розвиток екотуризму в регіонах теж не буде ефективним без участі держави, оскільки і управління, і фінансування ключових територій для туризму і екотуризму (насамперед національних парків та біосферних заповідників) це рівень держави.
З туризмом міським все зрозуміло - міста мають краще інфраструктуру і комунікації, дають позитивну динаміку зростання і т.д. Але Україна це не тільки міста, а ще й значні площі особливо цінних природних територій для туризму. Це 53 національні парки і 4 біосферні заповідники - те, що відноситься до державного рівня опіки. Їхній успішний чи неуспішний розвиток дзеркально відбивається і на якісь життя місцевого населення - а це сотні тисяч громадян.
Припускаю, що за 1-2 місяці ми зможемо побачити, чи є світло в справі владних реорганізацій, чи будемо ставити хрест на українському екотуризмі. А можливо, якщо пройшло вже майже тридцять років, а туризм і далі там, то нам треба пережити ще дві президентські каденції і після 40 річного поневіряння український туризм таки відбудеться?
п.с. На фото - один з найцінніших туристичних ресурсів України і світу - Національний парк "Дністровський каньйон", який замість розвитку тут туризму, вперто намагаються забудувати ГЕСами
Немає коментарів:
Дописати коментар