Про протести в Росії

Сьогодні в Росії масові протести. Кремль як міг намагався їх зірвати. Тиждень усіма каналами проходило, що мітинг буде жорстоко розігнаний, а проти учасників порушать кримінальні справи. Активістів у різних містах затримували та штрафували. Школярів викликали до відділків міліції за флешмоб у ТікТоці. Попередження про позбавлення батьківських прав за участь дітей у протестах поширювали навіть у дитячих садочках

Але люди вийшли. Мітинги відбулися у різних регіонах. Навіть у Якутії, де (на хвилиночку!) зараз -51 градус морозу.
За даними ОВД-Инфо поліція затримали 1908 людей, це абсолютний рекорд за весь час роботи наших партнерів. Одне із головних гасел протестів "Свободу!"
Біль та травма війни, яка триває вже сьомий рік і яку принесла нам Росія, зараз промовляє у багатьох українцях, мовляв, нам абсолютно байдуже, що там відбувається.
Це зрозуміла позиція, але недалекоглядна. Адже від цього насправді багато чого залежить.
Після Помаранчевого Майдану ми не дуже цікавилися ситуацією в Росії, а настрашений досвідом України Кремль організував підставний скандал зі "шпигунським каменем" та почав атаку проти власного громадянського суспільства, взяв під контроль усю медійну та освітню сфери та вибудував централізовану вертикаль. Ну, а вже потім відхапав частину українських територій.
І зараз невідомо, що стане наступним "КримНаш", яким Путін намагатиметься переключити увагу росіян.

Але для мене у цьому всьому важливий ще такий людський момент.
Серед росіян, які виходять під кийки оскаженілих від безкарності силовиків, багато близьких мені за духом людей, які на початку війни публічно виходили на марші миру, засуджували окупацію Криму та усі ці роки проводили акції на захист українських політв'язнів.
Свого часу ці люди нас підтримали. Вони пішли проти мілітаристської істерії більшості та поставили себе під реальний ризик.
Вибачте, але пройти по центру Москви з величезним плакатом "Руки прочь от Украины" – це не в Києві під російським посольством стояти. Справа Дениса Бахолдіна та інших росіян, які сидять в тюрмах за підтримку України, красномовне підтвердження цього.
Я написала останні кілька абзаців ще минулого року, але раз така справа, то не зайве і повторити.

А українські інтереси мають захищати українські політики. Дивно перекладати на плечі інших та чогось очікувати від Навального. І робити це українським політикам треба віддано та чим далі, тим краще. Тоді і з нами будуть рахуватися політики інших країн.
Фото із сьогоднішньої акції під посольством Росії.

Olexandra Matviychuk