про заліснення Криворіжжя

Микола Коробко Volodymyr Khanas Ваша пропозиція для нас не є такою простою, як це може здаватися. У першу чергу, з причини надмірного навантаження нашого не дуже чисельного за складом товариства. Воно задіяне в громадському моніторингу щонайменше трьох об’єктів, біорізноманіття яких необхідно захистити. А це не просто споглядання, а щоденна боротьба з владою, природоохоронними органами і співгромадянами. З лісонасадженням справи такі, що влада, яка не спроможна працювати на поліпшення екологічного стану міста, та й області, все зводить до рівня «озеленення».
Так, у нашому місті в рамках програм, починаючи з Програми виходу з екологічної кризи, що діяла з 2000 року, щорічно природоохоронні заходи профінансовуються на десятки мільйонів гривень. Кошти витрачаються на запобігання забрудненню водного середовища, ліквідацію наслідків підтоплення, озеленення території міста тощо. Для об’єктів природно-заповідного фонду щорічно коштів не знаходять.

І приїзджі, дійсно, підкреслюють велику наявність зелені, але їм не видимі жахлива засміченість і рівень бракон’єрської вирубки. Кожного року організовуються масові кампанії з насадження дерев, а лісистості не прибуває. Отже, з моєї точки зору, в межах пропонованої кампанії, в першу чергу, варто поставити питання збереження лісу, чим не займається жоден орган влади. 

Наступне, треба знати, де садити. У нашому степовому краї, де надзвичайно низький показник наявності природоохоронних територій, кілька десятків років тому лісове агенство посадило ліс на площах цілинного степу, які мали б бути заповідними. З наукових джерел, степова зона займає 34 відсотка території України. Природні степові екосистеми нині стали рідкісними, їх площа становить близько 1 відсотка від площі країни. Вони збереглися лише у вигляді невеличких дрібноконтурних залишків, які постійно деградують в оточенні сільськогосподарських угідь, промислових та господарських агломерацій. Але інші джерела некритично доводять, що найбільша кількість резервних земель знаходиться в південних та південно-східних районах, де лісистість території в 2-2,5 рази нижче оптимальної, а площа лісів в розрахунку на душу населення в 2 – 10 разів нижче норми, не розуміючи, що собою являють резервні землі при ближчому ознайомленні.

Я вважаю, що необхідно погодити певні правила проведення цієї кампанії, серед пунктів яких мають бути питання проведення громадської експертної оцінки доцільності конкретного насадження, погодження з владою земельного питання, належного підбору видового складу насаджень та інш. Правильно зазначає О. М. Степаненко, що перевагу треба надавати видам-аборигенам. А екзотам треба відводити місця у дендропарках. У США, наприклад, шириться рух за викорінення з континенту завезених видів.