Мої замальовки за перший день у Хельсінки. Сьогодні в основному про державну службу і навчання державних службовців.
Отже, спеціального органу влади, який "опікується" держ. службовцями в Фінлянляндії немає, ці питання під Мінфіном. У фінів відкрита система державної служби з елементами карєри. Тобто, наприклад, якщо звільнилась посада директора департаменту - то на заміщення може претендувати будь-яка особа, яка відповідає вимогам і оголошується конкурс. Тільки у поліції, безпека і тому подібне існує поняття карєрних сходів.
Трохи цифр: Фінляндія - 5,6 мнл. жителів.
Всього державних службовців біля 78000 осіб (сюди входить і поліція). Отримують з\п з державного бюджету;
Локальна адміністрація - 420000 осіб (сюди входять лікарі, почат. та сер. освіта, заклади культури). Отримують з\п з місцевих бюджетів;
313 муніципалітетів (10000 мешканців вважається дуже малою громадою і не споможною вирішувати всі проблеми самостійно), стоїть проблема обєднання;
51 % на всіх щаблях чоловіки, відповідно 49 - жінки, але на керівних посадах жінок приблизно в три рази менше.
А тепер про Фінський інститут державного управління (скорочено HAUS) - установа державна, але не отримує прямого фінансування з бюджету (по нашому - повністю на "хозрасчете").
Трохи історії. Інституту 45 років і він пройшов всі етапи фінансування і статусу: від повного фінансування бюджетом (окремою стрічкою) до госпрозрахунку. До 1987 року вони " жили не тужили", але уряд вирішив, що навчання держ. службовців (вони це називають навчання, хоча в нашому розумінні - це підпищення кваліфікації) має бути платним. Виникла проблема: державні службовці (керівники) не дуже прагнули виділяти кошти на навчання, а HAUS не мав досвіду заробляти та "торгувати". Але!!! Був прийнятий Закон про інститут (не великий, всього на 1,5 сторінки) і ним зобовязали 3% з нарахувань на з\п державних службовців виділяти на їх навчання. Кошти не дуже великі, але стабільні. Також вони отримують деяке фінансування з ЄС, мають гранти (працюють на замовлення урядів Молдови, Грузії, Греції, Китаю та ін. країн) та приблизно 10% надходжень отримують від приватного сектору. Вони практично монополісти, але на їх полі грають деякі громадські організації та інституції ЄС.
Штат 30 осіб (без обслуги): в основному це методисти курсів та невелика кількість штатних викладачів + 500 договорів з залученими експертами (викладачі з інших навчальних закладів, держ.службовці, політичні експерти та діячі, закордонні експерти, громадські діячі). Бюджет 2015 року біля 6 млн. євро і за рік провели біля 300 навчань (середній час одної програми 3 дні) і клієнтів біля 10000, працюють як на своїй базі так і на базі замовників. Цифри вражають!!!
В інституті діє наглядова рада (склад - не останні люди з мінфіну, мінюсту, секретаріату премєр-міністра та інших органів) та навчально-методична рада, яка затверджує курси, навантаження тощо. Принцип роботи такий: формується річний план основних курсів (тренінгів) та отримуються індивідуальні замовлення протягом року від органів влади. Управління персоналом органів влади слідкують за тим, яке навчання потрібне і надсилає своїх працівників на навчання в межах свого бюджету на ці цілі. І головне: сертифікати інституту враховують при конкурсі за заміщення вакантних посад!!!
Подібну систему я бачив у Польщі (КSAP) та знаю що діє у Франції.
Поспілкувавшись з своїми колегами з Дніпропетровська і Києва, припустили, що і в Україні можливо до цього прийде, але фіни прийняли рішення про таку систему ще у далекому 1987 році, а результати, якими хваляться з 2001)))))....у нас так довго нічого не живе))))
Про матеріальну базу не розказую, думаю і так зрозуміло..... будівля, аудиторії, меблі на "скандинавському" рівні.
Ось такий перший день.
Немає коментарів:
Дописати коментар