Про право захищати своє життя

Певно ви вже чули про історію 24-річного хлопця (і тут направду не важливо чи він атовець, чи айтішник), до якого прийшла кампанія із 6 осіб і почала вибивати двері будинку, в якому він жив із матір'ю.

Просто нагадаю, що Конституція закріплює право кожного захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань.
Межі такого захисту закріплені у Кримінальному кодексі. Він оперує поняттями заподіяння шкоди нападнику, яка має бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Необхідна самооборона – не карт-бланш на будь-які дії. Метою самооборони є захист, тож якщо людина після нейтралізації нападника добиває його ногами, то мова про захист вже не йде, і це більше схоже на розправу. Або якщо людина під час сварки після удару в щелепу дістає рушницю та вбиває нападника, то така реакція теж не виглядає адекватною, і навряд ці дії охоплюються межами необхідної самооборони.
Але не може вважатися перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи, або нападу групи осіб, або вторгнення у житло. І це незалежно від тяжкості шкоди, яку було заподіяно нападнику.