неділя, 23 травня 2021 р.

Закон про воєнних злочинців

Ви знаєте, що на 10 посту СІЗО Донецьку ув’язнених утримують в підвалі у темряві, без повітря, на підлозі тече каналізації та бігають щури? Ви знаєте, як кричать люди на очах яких б’ють та гвалтують їх дружину/чоловіка? Ви знаєте, що в Ізоляції полонених забивають ногами під нари та примушують лаяти, наче собак? Ви знаєте, що вчора мені передали інформацію про нове затримання, і сьогодні ми з рідними (вкотре!) мусимо пропрацьовувати що робити у ситуації, коли нічого не працює?!
Сьогодні парламент має розглянути законопроект про воєнних злочинців р.н. 2689. Це не просто законопроект, який вносить зміни до Кримінального кодексу та дає правові інструменти правоохоронцям притягати до відповідальності за викрадення, сексуальне насилля, катування та незаконне утримання.
Це законопроект, за яким біль, страх, відчай, зламана гідність та понівечене життя тисяч людей, які пройшли крізь пекло полону. За ці роки я говорила із багатьма людьми, які вижили, і я точно це знаю.
Одним ухваленням цього законопроекту Україна посилає сигнал воєнним злочинцям на окупованому Донбасі, у повній владі яких знаходяться люди. Воєнні злочини не мають терміну давності. Вони не сховаються за абстрактним Путіним, за все вчинене їхніми руками доведеться відповідати. І це може прямо зараз зберегти комусь життя.
Я прошу тегнути народних депутатів та закликати їх зробити два простих кроки:
1. Проголосувати за включення законопроєкту р.н. 2689 до порядку денного у пріоритетному порядку, оскільки раніше завжди ставили на самкінець, і на нього просто не вистачало часу.
2. Проголосувати за ухвалення законопроєкту р.н. 2689 в цілому.

Olexandra Matviychuk 19 травня 10.01

Закон про воєнних злочинців р.н.2689 ухвалено. Це подія історичного значення. Міжнародні злочини не мають терміну давності, тож сьогодні парламент подарував тисячам людей, що постраждали від воєнних злочинів, надію на справедливість, бодай і відкладену в часі.
І хоча зараз воєнні злочинці можуть сховатися у Росії чи окупованих нею територіях, але історія переконливо свідчить: авторитарні режими зазнають поразки, і їхні опиняються перед судом.
Дивне відчуття, у мене зараз скажено калатає сердце, але я не відчуваю великої радості, хоча із командою Центру громадянських свобод багато вклали в те, щоб це сталося.
Бо я не можу не думати, скільки років ми добивалися такого очевидного кроку для країни, яка захищається від російської агресії! Україна давно мала гармонізувати законодавство із міжнародним гуманітарним правом, і зосередитися на виконанні інших завдань. Гірко від того, як повільно ми вчимося захищати своїх громадян.
Костя Задоя, тебе я хочу привітати особисто. І подякувати усім, хто працював, допомагав, підтримував. Особливе спасибі рідним загиблих та колишнім полоненим, які виходили з нами на акції протягом усіх цих років. Ми це зробили.

Немає коментарів:

Дописати коментар