середа, 8 листопада 2017 р.

Два дописи про війну

Сергій Якимчук
с! А-а да, да, здравствуйтє! Да вот я как раз стаю на поштє і сєчяс вам отправлю... Ви хатітє памєнять палучятєля?
Повертаюся, стоїть переді мною доглянутий і чисто одітий, молодий хлопчина років тридцяти, правда вже з явною зайвою вагою, яка вивалюється через його ремінь з боків і на животі, він весь такий діловий з блокнотом - возить передачі заробітчан з Європи... Кажу йому:
- Друже, чому ти ганьбишся і переходиш на російську мову? Чому зраджуєш свою мову і гідність?! Говори українською в Україні...

Він з такою огодою подивився на мене... я саме повертався зі спортзалу, від мене разило потом і я був одітий у свій старий робочий і пропотілий спортивний костюм... мабуть він сприйняв мене за якогось бомжа чи кабиздоха...
- А ти шо, млять, п'ятого каналу передивився?! Тобі не по куй як я говорю?! Якщо ти такий свідомий патріот куй знає чого, то іди і воюй, хулі ти тут сидиш і до нормальних людей чіплєшся?! Іди в Київ і там майдань до всирачки!
Ніщо так не приводить людину до тями, як гарний і різкий ляпас відкритою долонею по пиці... навіть лікарі рекомендують. Від мого ляпасу він ледь втримався на ногах, розкидавши по підлозі свої причандали, блокнот і ручку.
Можливо мене хтось і засудить, але йому обов'язково треба було дати поза вуха, таким людям час від часу потрібно встряхнути голову і свідомість.... хоче і це не надовго. 

зупинись і видихни - кажу собі, коли хочеться кричати на весь світ і тупо рознести в хлам чиюсь голову.
зупинись і видихни.
Гірше, коли воно не видихається другий день.Я не зробила фотки з цієї події. мене просто тупо накрило і не попускає.
Я ДУЖЕ хочу, щоб ви знали цю історію
Вчора ми з Петею ++ пробували купити рибу під час вилову. Запитали у чоловіків, яких там було до біса, до кого звернутись, щоб КУПИТИ рибу ХЛОПЦЯМ НА ФРОНТ.
Нас підняли на сміх. Над нами тупо знущались, казали, що на фронті їжі завались і ще купу такого, що не варто навіть переповідати. Вони попросили підійти поближче і продовжували свої знущання.
Я хочу щоб ви знали - село Бережани, колишня Комунарівка в Калинівському районі.
Я дуже хочу, щоб про цю історію написали в газетах. Я хочу, щоб ці люди дізнались, що вони підлота і лайно.
А може вони не в курсі, що в країні війна і це я себе просто накручую?


Вчора в своєму Тернополі забирав відправлення у відділенні Нової пошти.
Стою в черзі, раптом позаду мене в когось задзвонив телефон і чую таке:
- Ало, слухаю вас! А-а да, да, здравствуйтє! Да вот я как раз стаю на поштє і сєчяс вам отправлю... Ви хатітє памєнять палучятєля?
Повертаюся, стоїть переді мною доглянутий і чисто одітий, молодий хлопчина років тридцяти, правда вже з явною зайвою вагою, яка вивалюється через його ремінь з боків і на животі, він весь такий діловий з блокнотом - возить передачі заробітчан з Європи... Кажу йому:
- Друже, чому ти ганьбишся і переходиш на російську мову? Чому зраджуєш свою мову і гідність?! Говори українською в Україні...
Він з такою огодою подивився на мене... я саме повертався зі спортзалу, від мене разило потом і я був одітий у свій старий робочий і пропотілий спортивний костюм... мабуть він сприйняв мене за якогось бомжа чи кабиздоха...
- А ти шо, млять, п'ятого каналу передивився?! Тобі не по куй як я говорю?! Якщо ти такий свідомий патріот куй знає чого, то іди і воюй, хулі ти тут сидиш і до нормальних людей чіплєшся?! Іди в Київ і там майдань до всирачки!
Ніщо так не приводить людину до тями, як гарний і різкий ляпас відкритою долонею по пиці... навіть лікарі рекомендують. Від мого ляпасу він ледь втримався на ногах, розкидавши по підлозі свої причандали, блокнот і ручку.
Можливо мене хтось і засудить, але йому обов'язково треба було дати поза вуха, таким людям час від часу потрібно встряхнути голову і свідомість.... хоче і це не надовго. 

Немає коментарів:

Дописати коментар