Натрапила в The Bell на кілька прикладів організованого лицемірства санкційної політики країн ЄС. Або прикладів виваженої real politic. Кожен робить свою оцінку.
• Германия, главный инициатор санкций за Крым, выступает за строительство «Северного потока-2», а немецкий Daimler строит в Подмосковье завод, который начнет выпускать модель E-Class в начале следующего года;
• президент Франции Эммануэль Макрон приезжал на экономический форум в Санкт-Петербурге и предлагал Путину сотрудничать (вскоре Total купила 10% в проекте НОВАТЭКа в Арктике и открыла в России свой завод моторных масел);
• британская BP (Великобритания — одна из самых агрессивных по отношению к России стран) владеет в «Роснефти» пакетом в 19,7%;
• премьер-министр Италии Маттео Сальвини и вовсе выступает за отмену санкций.
Єдине, що в цій ситуації тішить, що санкції таки поступово обмежують кремлівське оточення у доступі до західних країн та їх лікарень, банків, університетів. Чомусь вони, палкі любителі Родіни, надають перевагу комфортному життю десь на півдні Франції, і як не дивно, великих прихильників “китайського устрою” серед них теж немає.
Немає коментарів:
Дописати коментар