четвер, 18 січня 2018 р.

Олександра Матвійчук про Володимира Балуха


Коли читаю останні слова Володимир Балух у суді, то вкотре дивуюся, як звичайний кримський фермер (не письменник, не філософ) може так аж до серця говорити. І так глибоко наш час відчувати. Він вже увійшов в історію кримського опору. І я переконана, що колись матиму можливість потиснути Володимиру руку.


«Ви намагаєтесь навчити мене любити так звану “нову батьківщину”. Втім, ви ніколи не будетеспроможні цього, чого б мені це не вартувало…. Сльози матерів тих леґінів, котрі відстоюють законність і право на самовизначення, право на свободу, на почуття гідності ціною власного життя, скільки вже сплачено, це все, хлоп’ята, ваша система влаштовує. Ця система людиноненависницька… Ухвалюйте яке завгодно рішення. Я однозначно висловив вже свою позицію й від неї відмовлятися не збираюся. Винні все одно усі будуть покарані. Перемога буде за нами. Слава Україні». 16 січня 2018 року

«Окупація Криму була відправною точкою. Система давно й успішно перемелює ось таких людей, багатьох ламає, багато хто погоджується. Як влаштована система — у мене був вибір. Якби я наступив на горло власній пісні, забув свої принципи, то для того, щоб не сидіти в тюрмі, було досить визнати свою провину, морально зламатися. Я не хочу, щоб колись мої нащадки, діти всієї України, дорікнули мені в тому, що я десь проявив слабкість. Так, були об’єктивні причини, нікому не хочеться переживати те, що переживаю я зараз. Будь-яку людину можна зрозуміти, але кращі роки свого життя я все-таки прожив, і в такому віці проявляти слабкодухість я дозволити собі не можу. Тому відбувається все так, як відбувається». 4 серпня 2017 року

Окупаційний суд Криму залишив без змін вирок Володимиру Балуху. Він має відбути присуджене у серпні минулого року за сфабрикованою справою покарання у 3 роки і 7 місяців колонії. Прямо у залі суду Володимира взяли під варту.
#LetMyPeopleGo

Немає коментарів:

Дописати коментар